Я пишу, як живу або дихаю (до 85-річчя від дня народження Франсуази Саган)

21 червня 2020 року виповнюється 85 років від дня народження французької письменниці та драматургині Франсуази Саган (Куаре).

За життя їй дали прізвисько «чарівний маленький монстр». Книга, яка зробила письменницю знаменитою — «Добридень, смутку!». Цю книгу письменниця написала, коли їй було лише вісімнадцять років.

Свій літературний псевдонім Саган запозичила зі сторінок роману Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», де згадується герцогиня Доротея Саґан. Її літературний доробок склав понад 40 романів і п’єс. Багато її творів екранізовано. У своїй творчості торкалася переважно тематики чуттєвих конфліктів і сучасної звичаєвості.

Франсуазі Саган вдалося зберегти свою творчість від заангажованості. Вона демонстративно відмовлялася від літературних премій, почесних титулів і членства в Академії. З творів, написаних нею протягом 80 — 90-х років, варто відзначити такі: «Втрачений профіль» (1974), «Розстелене ліжко» (1977), «Сплячий пес» (1970), «Нерухома гроза» (1983), «Набридло терпіти» (1985), «Водяниста кров» (1987).

До 1991 року письменниця видала 22 романи, 2 збірки новел, 7 п’єс, 3 книги нарисів. У всіх цих творах вона намагалася викласти свої думки, погляди на сучасний світ, звичаї та літературу. Відчувалося, що її гнітила сірість і духовне убозтво «суспільства проживання», змалювання нею богемного чи елітарного середовища було зумовлене неприйняттям способу життя міщанства, що набуло глобальних масштабів.

Про життя Саган було створено біографічний фільм, який був випущений у 2008 році у Франції.