Маркіян Шашкевич – «Будитель» національної свідомості

Маркіян Шашкевич – український письменник, поет-зачинатель нової української літератури в Галичині, священик, що першим заговорив до парохіян зрозумілою рідною мовою, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель. 

Народився 6 листопада 1811 р. в родині греко-католицького священика в селі Підлісся (нині Золочівський район, Львівська область) в сім’ї священика. Тоді ці землі належали Австрійській імперії. Навчався у початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові, Бережанській гімназії, був вільним слухачем відділення філософії Львівського університету.

У той час Західна Україна перебувала у стані повної економічної та культурно-освітньої руїни. Не було шкіл, освіти, свідомого міщанства та ще й діяло москвофільство. Тодішні українці Західної України жили в безпросвітній темряві. Для розвитку, закріплення і популяризації української мови Шашкевич використовував різні методи. Він писав народною мовою проповіді, вітання, звернення, записував пісні, їздив селами і містами й поширював ідею популяризації мови як фундаменту індивідуальності нашого народу. Хоча прожив він тільки 32 роки, його спадщина не така багата, але має неабияку цінність.

Перший вірш Шашкевича «Голос галичан» був опублікований у друкованному виданні у 1835 році. Його поетична спадщина відносно невелика, але високо оцінена Іваном Франком. Крім кількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за минулим», «Думка») Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля»...), також на історичні теми: «Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий». У 1836 році Шашкевич опублікував брошуру «Азбука і Abecadlo», спрямовану проти спроб заведення в українській мові латинської абетки. Шашкевич переклав частину «Слова о полку Ігоревім» та Святого Письма (Євангеліє від Матея і Йоана) на народну мову (1842 р.). Посмертно Я. Головацький видав його «Читанку» для малих дітей (1850 р.), яка з успіхом використовувалась в початкових школах Галичини.

Шашкевич був зачинателем нової української літератури, любив і прославляв українську мову. Не даром кажуть, рідна мова дається народові Богом і вона становить національну ознаку Божого дару, її треба берегти так, як зіницю ока. 

У нужді й нестатках від страшної хвороби, Шашкевич втратив зір та слух і помер у страшних муках увечері 7 червня 1843 року, маючи заледве 31 рік. Похований у с. Новолілках. У 1891 році тлінні останки Маркіяна Шашкевича перенесено до Львова.

Фото чи прижиттєвого портрета Шашкевича немає. Найбільш поширеним зображенням Маркіяна Шашкевича є портрет, виконаний  Іваном Трушем (1911 р.). Позував для портрета за однією версією священик Теодозій Лежогубський – родич Шашкевича по лінії матері, який був схожий на Маркіяна. Інша версія - світлина Володимира Шашкевича (сина) стала моделлю для створення образу його батька – Маркіяна Шашкевича.

Ольга Мосюр, бібліотекар читального залу