Михайло Ломоносов – велетень науки

                                                                                             Я знак бессмертия себе воздвигнул
                                                                                             Превыше пирамид и крепче меди,
                                                                                            Что бурный аквилон сотреть не может,
                                                                                            Ни множество веков, ни едка древность.
                                                                                            Не вовсе я умру; но смерть оставит
                                                                                            Велику часть мою, как жизнь скончаю.
                                                                                            Я буду возрастать повсюду славой,
                                                                                            Пока великий Рим владеет светом…

                                                                                                          Михайло Ломоносов, 1747

Деякі генії рухають науку вперед не в одній області, а відразу у багатьох, і саме таким був Михайло Ломоносов.

 

Народився Михайло Васильович 19 листопада 1711 року у селі Денисівка (нині Ломоносове) неподалік міста Холмогори Архангельської губернії у селянській сім’ї, головним джерелом доходів якої був морський промисел. Дитячі та юнацькі роки майбутнього вченого минали у важкій праці, досить небезпечній для життя. З десятирічного віку Михайло регулярно супроводжував батька у плаваннях, допомагав йому у всьому і одночасно спостерігав припливи та відпливи, полярне сяйво, морську кригу тощо. Михайло гордився своїм поморським походженням. Природа Півночі, багатий тваринний світ збагачували і розширяли кругозір майбутнього вченого, а суворий клімат і життєві труднощі робили його наполегливим і витривалим.

Будучи різносторонньо розвинутою людиною, Ломоносов збагатив майже всі галузі знань. Але його головні наукові відкриття в основному відносяться до природничих наук: хімії, фізики, астрономії, географії, геології. Вчений перший сформулював закон збереження маси, а також основні положення теорії будови речовин та кінетичної теорії газів, винайшов морський барометр, рефрактометр, перископ з механізмом для горизонтального огляду, прилади для вимірювання твердості тіла, вивчення атмосферної електрики. Великий внесок він зробив і у розвиток географії. Зокрема, значну увагу приділяв вивченню земної кори, довів, що її рельєф є наслідком геологічних процесів. Також обґрунтував свої думки щодо повітряних явищ, різниці кліматичних умов міст Росії, охарактеризував клімат Азії та Тибету, вивчав північне сяйво, досліджував Північний Льодовитий океан, цікавився проблемами картографії. 

У 1759 році Ломоносов своїм коштом видав глобуси для навчання картографії і геодезії.  Працював Ломоносов і в галузі геології. Він не лише почав збирати колекцію російських мінералів, але й першим запропонував описувати їх як за зовнішнім виглядом, так і за хімічними властивостями. Михайло Ломоносов відродив у Росії мистецтво мозаїки та виготовлення смальти, для чого поблизу Петербурга побудував власну фабрику. Він вдало освоїв техніку мозаїчного набору та разом з учнями створив мозаїчні портрети сучасників, панно «Полтавська баталія». 

Справжнім новатором виступив Ломоносов і в літературно-художній творчості. В. Г. Бєлінський назвав його «Петром Великим російської літератури». Поетична творчість Ломоносова спиралася на глибокі традиції російської культури та народної творчості. Він став творцем російської філософської оди, що високо цінував А. С. Пушкін. Особливе місце в його поезії займає образ Петра I (епічна поема «Петро Великий»). Важливу роль зіграв Ломоносов і в розробці таких поетичних жанрів, як послання, ода, епіграма та інших. Не менш значимі його роботи і в галузі російської словесності. Як вчений-філолог реформував систему російського вірша, дав початок становленню літературної мови світського характеру, заклав основи розвитку сучасного віршування. Його перу належать такі філологічні праці як «Російська граматика», «Про користь книг церковних в російській мові», «Лист про правила російського віршування», «Коротке керівництво до красномовства», які актуальні і сьогодні.

Важко перерахувати всі відкриття, зроблені Ломоносовим. Він віддавав роботі весь свій час і всі свої сили. Це призвело до того, що виснажливі наукові заняття рано підірвали його здоров’я — 4 квітня 1765 року він помер. Похований видатний вчений та просвітник на Лазаревському кладовищі Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі.

У фонді наукової бібліотеки ТДАТУ представлено чимало видань велетня науки, а саме: Б. Г. Кузнецов «Ломоносов. Лобачевский. Менделеев.» (1945 р., книга знаходиться у фонді рідкісних та цінних видань), М. В. Ломоносов «Сочинения», М. Ломоносов «Избранная проза», О. Морозов « Михайло Васильович Ломоносов» тощо. Радимо ознайомитися!

Ольга Мосюр, бібліотекар читального залу