Ікона фемінізму Вірджинія Вулф

Українські письменники – ювіляри листопада

Любителі літературних творів шанують не лише ювілеї тих чи інших книг, а й не забувають про їх авторів. Згадаємо українських письменників, яким ми зобов’язані своїми найкращими емоціями, пов’язаними з читанням, що  святкували би свою круглу дату цього місяця.



Справжнє ім’я письменниці Дніпрової Чайки – Людмила Олексіївна Василевська-Березіна. Народилася вона 1 листопада 1861 року у cелі Карлівка (Зелений Яр) Херсонської області в сім’ї священника.

У 1885 році в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки «Вісточка» й «Пісня» та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п’єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 року. Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі: «Морські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля».

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібрето дитячих опер: «Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна». Довгі роки творчі зв’язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібрето Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери.


Другий ювіляр Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року у Первомайську Одеської області. Відомий як український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.

Дебютував як поет добіркою з двох віршів: «Дитинство» і «Батькова пілотка» у журналі «Дніпро» в 1957-му році. Трохи пізніше з’явилися публікації у «Жовтні», «Вітчизні» і «Прапорі». Перша книга поезій «Атомні прелюди» побачила світ 1962 року. В «Атомних прелюдах» вивільнялася величезна духовна енергія особистості, зникла розмежованість громадянського й особистого, історичного й сучасного.

Цього митця називають першим з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, хоча сам він себе не зараховував до цього покоління. Письменник стверджував: «Українське поетичне кіно — це така сама вигадка, як вигадка й про нас, що ми — шістдесятники. Немає шістдесятників, семидесятників — є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна загнати в перелік».


Є у листопаді і золотий ювіляр – Дмитру Олексійовичу Міщенко 18 листопада виповнилося б 100 років.  Український письменник, кандидат філологічних наук, наш земляк народився у селі Степанівці Запорізької області.

Перші друковані твори Дмитра Міщенка побачили світ у 1949 році, а перша збірка оповідань «Сини моря» — у 1955-му. В 1957 році письменник публікує монографію «Розвиток реалізму у творчості Михайла Коцюбинського», а в 1959-му — історичний роман «Сіверяни».

Дмитро Міщенко не розмінюється на давно і всім відоме, по-своєму ставиться до вимог системи й уміло вишукує в буднях сучасності важливі проблеми суспільного життя. У 1963 р. у книжкових крамницях з’являється роман «Чому не сходяться дороги», у 1967 р. — «Вітри приносять грозу». У кожному з цих творів своєрідно відтворено пагубу бездуховності в суспільному житті на той час. Тоді ж публікується на сторінках журналу «Вітчизна» і повість «Батальйон необмундированих», яка набула серед громадськості широкого розголосу, а пізніше саме ця повість і роман «Хліб наш насущний» (про голодомор 1932-33 рр.) стали вирішальними, коли йшлося про відзначення творчого доробку Дмитра Міщенка Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка у 1993 році.

Перелічені вище твори видатних письменників – ювілярів листопаду знаходяться на абонементі художньої літератури. Запрошуємо ознайомитися із творчістю великих майстрів українського слова.

Тетяна Кас’янова, провідний бібліотекар
абонементу художньої літератури

Коментарі