«Пісня для мене – це все…» (до 70-річчя із дня народження Назарія Яремчука)

Назарій Яремчук мав фантастичну популярність і мільйони шанувальників. З ним облетіли світ українські пісні – «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай», «Я піду в далекі гори» та інші. 

Народився в селі Рівня Чернівецької області 30 листопада 1951 року четвертою дитиною в багатодітній родині на Буковині, коли його татові було 64 роки. Музику любили всі Яремчуки – у батька був прекрасний тенор, який він демонстрував у церковному хорі, гарний голос був і у матері, вона ще грала на мандоліні та виступала в місцевому народному театрі. Назарій почав співати ще дитиною. Ім’я Назарій означає «присвячений Богу». Разом з Володимиром Івасюком, Софією Ротару, Василем Зінкевичем стояв бiля джерел становлення самого поняття української естрадної пісні. Завдяки знайомству Назарія з Володимиром Івасюком Україна і світ почули «Червону руту» та багато інших славнозвісних пісень молодого автора. 

На естраді за Назарієм Яремчуком закріпилося амплуа ліричного виконавця. Коли цей красень «з синіх гір» співав «Запроси мене у сни свої», усі дівчата вірили, що це прохання звернене саме до неї. Міжнародне визнання прийшло до Яремчука, коли ансамбль представляв країну на конкурсі «Братиславська ліра», лауреатом якого й став український соліст.

Коли сталося вбивство Володимира Івасюка, вони разом із Левком Дутківським, усупереч заборонам влади, поїхали на похорон до Львова та очолили траурну процесію. Вони не побоялися ризикнути кар'єрою, репутацією, спокоєм і сім'ями. Не провести друга в останню путь музиканти просто не могли.

Під час військових дій в Афганістані, де гинули й українські солдати, Назарій їздив туди з концертами, щоб нагадати їм про рідну землю. І коли на Чорнобильській атомній станції сталася трагедія, Яремчук не залишився осторонь і одним із перших відправився до зони відчуження, де неодноразово співав перед ліквідаторами страшної аварії. У 36 років Назарію було присвоєно звання народного артиста України на знак його неймовірної популярністі та всенародної любові. Не було людини, яка хоч раз не чула пісні Яремчука.

Із гастролями він об'їздив усі союзні республіки, побував на всіх популярних пісенних фестивалях, з ансамблем брав участь у зйомках музичних фільмів. Така робота вимагала професійної підготовки, тому Назарій додатково закінчив факультет сценічної режисури Київського інституту культури.

Немов вирок прозвучав діагноз – рак. До останнього Назарій Яремчук вірив у те, що одужає, він продовжував записувати пісні й давати концерти. Хвороба не залишила його – співака не стало 30 червня 1995 року. Тисячі шанувальників прийшли попрощатися з ним у Чернівцях. Кажуть, що незамінних людей немає. У випадку з Назарієм Яремчуком із цим твердженням можна посперечатися, адже співака з таким талантом, неймовірною працездатністю та невичерпною любов'ю до України ніким неможливо замінити. Він назавжди увійшов до історії української культури. Всього за рік до сумної дати, у 1994 році, співак відвідував наш університет. На запрошення керівництва нашого ЗВО Назарій Яремчук брав участь у святковому концерті з приводу присудження МІМСГу статусу академії (ТДАТА).

В одному зі своїх останніх інтерв'ю Назарій Яремчук зазначив, що кожна людина повинна бути в постійному польоті, підносячись над суєтою, але не відриваючись від землі. Він вважав, що люди повинні пам'ятати святі поняття – звідки ми родом, навіщо живемо, до чого прагнемо. У пам'яті Назарій залишився відкритим, чесним, щирим і завжди усміхненим.

Усі діти Назарія Яремчука пішли по стопах батька, пов'язавши своє життя з музикою. Донька, Марія Яремчук, представляла Україну на пісенному конкурсі «Євробачення – 2014».

Через 26 років після смерті українського співака Назарія Яремчука, Президент Володимир Зеленський присвоїв Народному артисту УССР звання Героя України. Вручення відбулось 24 серпня під час заходів на честь святкування 30-річчя Незалежності України. 

Ольга Мосюр, бібліотекар читального залу