Андре Мальро – Людина з великої літери (до 120 річчя від дня народження)

«Не бійтесь ворогів, не бійтесь друзів! Бійтеся байдужих! Саме з їхньої мовчазної згоди стаються на землі злочини і вбивства!»… Автором цього відомого вислову Бруно Ясенського міг би повною мірою бути Андре Мальро. Усе його життя було яскравим прикладом небайдужості до того, що відбувається на землі, навіть у її найвіддаленіших куточках.  Андре Мальро народився в Парижі 3 листопада 1901 року.

Життя Мальро — це, насамперед, пристрасть, захоплення, безстрашність, віра і невтомний пошук істини і боротьба — за правду, за справедливість, пошук сенсу життя для себе і обстоювання права на життя і свободу для інших — слабкіших і знедоленіших. І в його творах — пристрасть і війна, густа еротика і неймовірні психологічні і моральні конфлікти особистості, політична спрямованість і глибокий гуманізм у ставленні до людей, людства як цілого. 

Мальро набув популярності у 1925 - 1927 роках, коли він, симпатизуючи комуністам, перебував у Китаї напередодні громадянської війни 1929 року. Саме ця війна описується в двох його найважливіших романах — «Завойовники» (1928) і «Доля людська» (1933). За роман «Доля людська» Андре Мальро був удостоєний Гонкурівської премії. I саме цей роман приніс йому світову письменницьку славу. Далі були романи «Роки презирства» (1935), «Надія» (1937).

 

«Кінематографічність» прози Мальро спричиняла до того, що його книги легко можна було трансформувати в кіносценарії. У 1934 року, під час своєї поїздки в Москву, Мальро обговорював з Ейзенштейном можливість екранізації «Долі людської». Цей план не вдалося реалізувати: очевидно, Ейзенштейн побоювався, що при точному відтворенні першоджерела фільм може бути сприйнятий як виступ проти Сталіна. А от «Надія» була екранізована, причому зробив це сам автор. Свій фільм Мальро знімав в Іспанії, за дуже важких умов, коли республіканці раз за разом зазнавали поразки, і багато критиків визнавали, що епізод бомбардування, під час якого злітно-посадкова смуга аеродрому висвітлюється автомобільними фарами, — одна з кращих сторінок світової кінематографії, присвячених війні. 

Андре Мальро належить до тих нечисленних письменників, кому не треба було чужого досвіду, аби торкнутись таїн життя. Він усе переживав сам. Мальро - людина дії і інтелекту водночас.

Андре Мальро — авантюрист високого класу, тобто шукач пригод, відважний мандрівник, безстрашний боєць і водночас письменник зі світовою славою, енциклопедично освічений самоук-вчеиий, громадський діяч, історик культури і міністр. Він поєднав у собі практику власного життєвого досвіду і пошук істини, безстрашність бійця-антифашиста, наукові дослідження і міністерські пости.

Серед інших творів Андре Мальро ще написав книгу про Пікассо, якого добре знав особисто, а також про генерала де Голля. Мольро  любив і поважав цілий світ. І поважає його пам'ять і зараз. 

Мальро за своє життя міг загинути сотні разів, він не боявся смерті. Помер він у Парижі 23 листопада 1976 року. Через двадцять років по смерті прах Андре Мальро з усіма високими почестями був перенесений у Французький Пантеон в центрі Парижа, де спочивають серед багатьох інших останки Вольтера і Дюма, Мопассана і Флобера, Адре Жіда, Жана-Поля Сартра і генерала Шарля де Голля.

 

Це й була його власна «королівська дорога» — до безсмертя.

У фондах наукової бібліотеки ТДАТУ також є твори Андре Мальро: «Зеркало пимба», «Надежда», та книга «Годы презрения» 1935 року видання, яка знаходиться у фонді рідкісних та цінних видань, запрошуємо до ознайомлення!

Ольга Мосюр, бібліотекар читального залу