Панас Саксаганський - корифей українського театру

27 травня народився  Панас Карпович Саксаганський (1859-1940) – видатний  український актор і режисер, театральний діяч, засновник Народного театру в Києві, брат Івана Карпенка-Карого. 

Панас Карпович Саксаганський - представник славетної родини Тобілевичів. Він був не тільки талановитим режисером і актором, а й здібним літератором, у творчому доробку якого п'єси «Лицеміри» та «Шантрапа», книги «Моя праця над роллю», «До театральної молоді», «До молодих режисерів», мемуари «По шляху життя» та «Театр і життя». 

Був Саксаганський і талановитим педагогом, виховав цілу плеяду обдарованих акторів та режисерів — Б. Романицького, В. Любарт, Т. Садовську та багатьох інших. У 1918 році він організував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 року був створений Український драматичний театр ім. М. Заньковецької, який нині  працює у Львові. У складі театру багато гастролював. 

Талант Панаса Саксаганського легендарний, він зіграв 107 ролей, i кожна була кращою. Зачарована публіка часто несла актора на руках до готелю. 

За своє творче життя Панас Карпович створив цілу галерею сценічних образів комедійного і драматичного репертуару, які стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення: Копач («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Голохвастий («За двома зайцями» М. Старицького), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Возний, Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського) та багато інших. Панас Саксаганський започаткував систему попередньої роботи над роллю.

Історія українського театру багата на славні події та імена. Проте факт, коли творчість однієї трупи стала виявом нового типу театрального видовища, безпрецедентний. Саме такою трупою був колектив, очолюваний П. К. Саксаганським – корифеєм українського державного театру.