Віктор Гюго. Видатний романіст Франції

 

26 лютого виповнюється 219 років від дня народження Віктора Гюго (1802 - 1885) — французького письменника, драматурга, поета, публіциста та громадський діяча.

Його творчий шлях був повен тріумфальних успіхів, літературних перемог і світової слави: в 15 років він здобув популярність як талановитий поет, у 25 років став лідером цілої течії — романтизму і перетворився в кумира для мільйонів читачів. Вiн був не просто великим представником світової літератури, але і символом Франції. Його творчість мала величезний вплив на таких письменників, як: Альбер Камю, Чарльз Діккенс і Федір Достоєвський.

У 15 років Гюго взяв участь у поетичному конкурсі, оголошеному Французькою академією, і... отримав нагороду! Газети заговорили про нього як про «диво-дитину». Він, як одержимий, кинувся у літературну творчість. Разом з братами Віктор створює журнал «Літературний консерватор». За рік він склав і опублікував 22 поеми, 112 статей. Незабаром про нього заговорили як про найталановитішого письменника.

Коли Віктору виповнилося 20 років, було надруковано його першу книжку «Оди та різноманітні вірші» (1822), за яку він отримав від короля щорічну пенсію в 2000 франків і благословення батька на літературну працю та одруження.    

Однією з перших «дорослих» робіт молодого автора став твір «Останній день засудженого до смерті» (1829). Роман «Собор Паризької Богоматері» з'являється на книжкових прилавках у березні 1831 року і має величезний успіх. Книга швидко була переведена на багато мов по всій Європі.

7 січня 1841 року збулася мрія Віктора Гюго. Він, за літературні заслуги, був обраний в Академію наук.  Письменник сповнений сил і задумів, він знову повертається до епопеї про злиденних, роботу над якою почав ще напочатку 1840-х років. I 30 червня 1861 року Віктор Гюго поставив останню крапку у написаному романі «Знедоленi». З почуттям виконаного перед людством боргу, він зізнався синові Франсуа-Віктор: — тепер я можу померти. Віктор Гюго помер 22-го травня 1885 року.

Всесвітньо відомого письменника ховали у звичайній труні — так, як ховають принижених і знедолених, яких він захищав усе життя. Таким був заповіт митця. а ще зі свого п’ятимільйонного капіталу, заробленого літературною працею, він залишив півтора мільйони бідним, один мільйон заповів на влаштування сирітського притулку.

Віктор Гюго став єдиним письменником, чия траурна процесія зупинилася під Тріумфально аркою. Як правило, такої честі удостоювалися лише генерали і маршали. А першою людиною, з чиїм порохом під аркою проїхав траурний кортеж, був Наполеон. Церемонія похорону Віктора Гюго проходила протягом десяти днів.

З часом свiтова спільнота усвідомила, що Віктор Гюго був не просто геніальним письменником. Унікальність цієї людини в тому, що його устами говорила сама цивілізація, закликаючи до співчуття, до скасування смертної кари, до відмови від війн, до вільного суспільства, до надання прав усім, хто так чи інакше ображений або обмежений.

Наукова бібліотека запрошує долучитися до творчого надбання великого романіста Віктора Гюго.