75 років від початку Нюрнберзького процесу

 

75 років тому відбувся Нюрнберзький процес над головними військовими злочинцями – Міжнародний військовий трибунал у м. Нюрнберг (Німеччина; 20 листопада 1945 – 1 жовтня 1946), на якому було розглянуто злочинні діяння керівництва й окремих організацій Третього рейху в розв'язуванні та веденні Другої світової війни.

Ідея створення міжнародного трибуналу походила з СРСР, її було викладено в урядовій заяві «Про відповідальність гітлерівських загарбників і їх спільників за злочини, що здійснюються ними в окупованих країнах Європи» від 14 жовтня 1942. Під час Московської наради міністрів закордонних справ (13–30 жовтня 1943) було узгоджено позиції союзників стосовно вини німецької сторони й необхідності покарання головних воєнних злочинців. Угода про створення Міжнародного військового трибуналу, його статут і завдання були опрацьовані СРСР, США, Великою Британією і Францією в ході Лондонської конференції (26 червня – 8 серпня 1945), згодом до неї приєдналися ще 19 країн-членів антигітлерівської коаліції.

29 серпня 1945 було оголошено перший список із 24-х воєнних злочинців із керівництва Третього рейху, серед яких не названо тих, чия смерть була підтвердженою, – А. Гітлера, Г. Гіммлера, Й. Геббельса.

Під час Нюрнберзького процесу було проведено 403 відкритих засідання, розглянуто більше 5330-ти документів (2630 надано обвинуваченням, 2700 – захистом), кількість свідків становила 116 осіб. Російськомовний текст стенограми становив 39 томів, англомовний – 42, аудіозапис містився на 27 км магнітофонної плівки.

Процес вівся 4-ма мовами, із дотриманням прав підсудних, проте без визнання за ними презумпції невинності. Усі судові засідання відбувалися відкрито, за участю представників міжнародної громадськості та великої кількості журналістів. Трибунал визнав, що нацистські верховоди з метою встановлення світового  панування планували, розв'язували та вели агресивні війни, вдаючись до організації і здійснення найтяжчих масових злочинів проти людства. На процесі було викрито безпрецедентні злочини в концентраційних таборах і тюрмах рейху та на захоплених ним територіях, де знищено понад 12 млн осіб.

У жовтні 1946-го закінчився Нюрнберзький процес над головними нацистськими злочинцями, котрі винними себе так і не визнали. За вироком Нюрнберзького процесу 12 головних воєнних злочинців: Г. Герінг, Й. фон Ріббентроп, В. Кейтель, А. Розенберг, Г. Франк, В. Фрік, Е. Кальтенбруннер, Ю. Штрейхер, А. Йодль, Ф. Заукель, А. Зейсс-Інкварт, М. Борман (заочно) засуджені до смерті через повішення. 16 жовтня 1946 в Нюрнберзькій тюрмі вирок був виконаний, тіла повішених спалено, а попіл розвіяно з літака.

Загальна кількість засуджених становила 58 395 осіб. Наприкінці 1946 новостворена Організація Об'єднаних Націй визнала Нюрнберзький статут і завершальне судове рішення фундаментальними елементами міжнародного права.

Доти жоден деспот не стикався на практиці з тим, що вище нього стоїть закон. Керівники гітлерівської системи мали відповідати за свої злодіяння в ім'я світового права саме в Нюрнберзі - місті проведення партійних з'їздів та видовищних пропагандистських заходів нацистів. Не тому, що вони програли війну, а тому що саме вони її розпочали.

Пропонуємо вашій увазі видання, що зберігаються у фондах наукової бібліотеки та висвітлюють дану тему: Алексеев Н.С. «Злодеяния и возмездие: Преступления против человечества», збірник матеріалів у 8-ми томах «Нюрнбергский процесс», Гарингский М.Ю. «Нюрнберг: перед судом истории», тощо. У виданнях розповідається про розмах, жорстокість, небезпеку тих злочинів, які здійснені фашизмом проти народів в період Другої світової війни.

Світлана Голодова,

завідуюча відділом НБ