Дмитро Яворницький – дослідник запорізького козацтва (165-річчя від дня народження видатного українського історика, археолога, фольклориста)

 

Дмитро Іванович Яворницький – видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, дійсний член НТШ, ВУАН, Московського археологічного товариства, чия багаторічна наукова діяльність нерозривно пов’язана з історією запорозького козацтва. За життя його називали «характерником» та «Нестором Запорожжя». Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам`ять народу.

Народився майбутній учений 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка (нині Харківська область) у бідній сім’ї псаломщика. Його батько — Іван Якимович, хоч і був людиною малограмотною, усіляко намагався дати синові освіту, змалечку привчав до читання. Та саме отим визначальним для подальшої долі Дмитра стало читання книжки М. Гоголя «Тарас Бульба». Він був шокований і зворушений до сліз долею козака Тараса, всіх героїв твору. Саме відтоді й назавжди Дмитро захопився історією Запорозької Січі та її козаків, загалом народною творчістю.

Ще навчаючись на історико-філологічному факультетів Харківського університету, Дмитро Яворницький пише чимало статей, читає авторські лекції про козацтво, які мали великий успіх у слухачів. У 1881—1882 роках вийшла його перша праця «Виникнення і будова Запорозького Коша».

Саме за порадою Яворницького художник Ілля Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Художникові стали в пригоді матеріали історика. Той був справжнім консультантом Рєпіна з козацької теми, надав чимало речей зі своєї колекції, шукав натурщиків та й навіть сам позував в образі козака-писаря. До речі, Яворницький надихнув на написання опери «Тарас Бульба» і Миколу Лисенка.

Узагалі Дмитро Іванович неначе магнітом притягував до себе непересічних людей. Він мав широчінь творчих і дружніх стосунків. Серед відомих постатей, з якими довелося спілкуватися Яворницькому, були діячі науки і культури.

Більшість його сучасників вважали Дмитра Івановича «вартовим» рідної історії. Зокрема, В. Ключевський, М. Костомаров, А. Кримський, М. Грушевський. А ще — Леся Українка, П. Мирний, Л. Толстой, М. Кропивницький, М. Заньковецька, В. Леонтович та багато-багато інших.

Серед численних наукових досліджень і праць, безперечно, безцінною перлиною є його тритомна праця «Історія запорізьких козаків». Завдяки їй світ має змогу побачити комплексне дослідження з історії запорозького козацтва.

Важливою віхою у творчості Дмитра Яворницького стало видання 1920 року першого тому його «Словника української мови», роботі над яким він присвятив майже 40 років. У цей час історик виступав ще й як поет і прозаїк. Відома його збірка поезій «Вечірні зорі» і роман «За чужий гріх».

У 1927—1932 роках побачили світ такі знакові праці вченого, як альбом світлин із нарисом «Дніпрові пороги», збірка документів «До історії степової України».

Він працював до останнього подиху, суворо дотримуючись свого життєвого кредо: «Працюй, працюй, не вдивляючись уперед і не озираючись назад; працюй, не чекаючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні подяки; працюй, поки служать тобі руки і поки б’ється живе серце у твоїх грудях; працюй на користь свого народу і на користь своєї Батьківщини».

Твори Дмитра Яворницького займають гідне місце у фондах наукової бібліотеки, та є окрасою «Козацької бібліотеки», яка представлена в читальнім залі наукової бібліотеки.