Найвидатніший майстер новели

5 серпня 2020 року виповнюється 170 років від дня народження французького письменника ГІ де МОПАССАНА (1850-1893).  ГІ де МОПАССАН (1850-1893) – один із найвизначніших майстрів французького реалізму XIX ст., автор новел і романів, послідовник Бальзака та учень Флобера, прихильник І. С. Тургенєва.

Поширеною була думка, що Гі де Мопассан – один із найкращих новелістів XIX ст. Перебіг часу лише підтвердив слушність цієї думки. Загалом Гі де Мопассан написав близько 300 новел, об’єднаних у півтора десятка збірок. Три з них були видані по смерті письменника, до них увійшли лише ті твори, які він не перевидавав за життя.

Засновник так званої «психологічної новели» Мопассан водночас був творцем бездоганних зразків цього жанру. Він писав: «Твір мистецтва досконалий лише тоді, коли він є водночас як символом, так і точним зображенням дійсності».

Більшість подробиць біографії Мопассана до сьогодні залишаються нез’ясованими. Батьки не прагнули вести сімейний літопис, а сам письменник навіть не дозволяв друкувати свої портрети, уникав передмов до своїх творів, не давав інтерв’ю, знищував своє листування і майже не вів щоденників. Та головне, те що по собі він залишив по собі великий, талановитий творчий спадок.

16 квітня 1880 року у видавництві Шарпантье вийшла його перша збірка “Вечори в Медані”, у якій була надрукована і відома новела “Пампушка”. Мопассан залишає службу й повністю віддає себе літературі. Один за іншим виходять у світ його романи «Життя», «Любий друг», «Монт-Оріоль», «П’єр і Жан», «Сильна як смерть», «Наше серце», критичні статті, книги подорожніх нарисів та ін. Із 1887 року починається період творчості Мопассана, відзначений поглибленням песимістичних настроїв: у романах та новелах звучать мотиви безсилля людини перед лицем смерті, її трагічної самотності й загубленості в жорстокому світі. Після невдалої спроби самогубства у січні 1892 року письменник потрапив у психіатричну лікарню у Парижі, де й помер на 44-му році життя. Таємничість життя письменника, його твори, хвороба та драматичний кінець породили численні містифікації навколо постаті автора.

Творчість Мопассана завжди користувалася в Україні сталим інтересом. Перші переклади його творів з’явилися ще за життя автора. Починаючи з 1883 року різні газети й журнали друкували переклади його статей і оповідань. Серед перекладачів варто виділити Марка Вовчка, Василя Щурата, Осипа Маковея, Івана Рильського та ін.

За півтора десятиліття з’явилося понад 40 перекладів різних творів Мопассана. Великим прихильником творчості письменника був І. Франко. Він підготував збірку новел письменника, що вийшли під назвою «Дика пані» (1899).

Гі де Мопассан – письменник, що майстерно зобразив людські лиха та біль, його чуйна, витончена душа плекала любов до людей та ненависть до всього, що спотворює життя й калічить душу. Неперевершений митець слова, він створив нові прийоми та засоби психологічного аналізу на сторінках своїх творів, що поповнили скарбницю світової літературної спадщини.

У фондах художнього абонементу наукової бібліотеки творчість письменника представлена такими творами: «Життя», «Пампушка», «Любий друг», «П’єр і Жан», «Сильна як смерть», «Наше серце», «Монт-Оріоль»  та інші.