Подвигу жити вічно! (фото, відео)

Щорічно 22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Україна найбільше потерпіла як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

22 червня було перервано мирне життя і колективу МІМСХ. Пройшов мітинг. Рішення коротке – все для фронту, все для перемоги, була оголошена загальна мобілізація. Близько 550 викладачів стали на захист Батьківщини, 97 випускників 1941 року пішли на фронт… (відео)

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

 У фондах наукової бібліотеки достатньо матеріалів про Другу Світову війну – це, як документальна, так і художня література. Наприклад такі видання: Алексей Исаев «22 июня 41-го», Іван Стаднюк «Москва, 41-й», Олександ Довженко «Україна в огні», Петро Ребро «Грім під Запоріжжям», Иван Стаднюк «Война», Светлана Алексеевич «У войны не женское лицо», «Лето 1941. Україна», Федор Моргун «Перепаханные поколения», Дмитро Клюєнко «В боях за визволення України», Владимир Литвинов «Поездизночи», Ніна Казімірова  «Пам’ять серця», «Год 1941» та ін.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Світлана Голодова,

завідуюча відділом наукової бібліотеки