Анна Ахматова… А ще називають музою…

До 130-річчя від дня народження Анни Ахматової, наукова бібліотека в рамках проекту «Теплі історії в бібліотеці» провела літературну годину «Анна Ахматова… А ще називають музою…». До заходу була підготовлена виставка-інсталяція «Услышат голос мой».

Поезія Анни Ахматової читана, гнана, замурована, належала людям. Ахматова дивилась на світ спочатку через призму серця, потім – через призму живої історії.

На літературній годині у теплій, романтичній атмосфері звучали пісні (у запису) на вірші Анни Ахматової. Вірші поетеси зворушливо та проникливо декламували студенти Юлія Терещенко, Євген Кривцун, Анна Цвєткова. Професійно вели захід Наталя Ломейко, Яна Свиридова, Ольга Почепня.

Наш захід – це спроба донести складність і трагічність долі поетеси, жінки, матері, розкрити особливості творчої манери Анни Ахматової, як яскравого явища світової поезії ХХ століття, осягнути неповторність жіночої любовної лірики поетеси, донести розуміння того, що саме любов до Батьківщини була тією животворною силою, що допомогла Анні Ахматовій здолати всі життєві труднощі, негаразди і залишити після себе те, що варте людської шани.

Анна Ахматова не тільки поет, а й літературознавець, перекладач. Вона володіла німецькою, французькою, іспанською, англійською мовами, перекладала з китайської і корейської. Читала Данте і Шекспіра у оригіналі. Висока ерудованість, непорушне почуття поваги до себе та інших, щедрий талант, високе призначення поета, рішучість – всі ці риси притаманні Анні Ахматовій.

У Ахматової є вірші, присвячені Україні. Вони ввійшли до циклу «З першого Київського зошита». Поетеса писала про Україну, красу її столиці.

 Анна Андріївна Ахматова говорила: «Я не переставала писати вірші… Для мене в них – зв’язок мій з часом, з новим життям мого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в героїчній історії моєї країни. Я щаслива тим, що жила в ці роки і бачила події, яким немає рівних.»

 У 21 столітті не тінь, а жива Анна Ахматова стоїть поруч з нами. Вона не знала нас, але ми мусимо знати звуки її ліри, голос її музи, трагедію і подвиг її життя.