Батуринська трагедія: злочин часу

До 310-річчя Батуринської трагедії наукова бібліотека підготувала експрес-виставку «Батуринська трагедія: злочин часу», яка знайомить студентів з трагічними подіями нашої історії. На виставці представлені документальні та художні видання: Литвин В.М. «Історія України», художньо-документальне видання  про гетьмана Лівобережної України Івана Мазепу, повість Богдана Лепкого «Батурин», роман Р. Іваничука «Орда», поема «Великий льох» Тараса Шевченко та ін.

Під час Північної війни (Московське царство та Шведська імперія,1700–1721 рр.) гетьман Іван Мазепа вирішив скористатися шансом позбутися впливу Московії. Відбулись домовленості із шведським королем Карлом ХІІ про спільні дії проти Петра І. Дізнавшись про це, російський цар віддав наказ командувачу російськими військами Олександру Меншикову захопити Батурин і покарати усіх, хто підтримав Мазепу.

2 листопада 1708 року російські війська під командуванням Олександра Меншикова зруйнували гетьманську столицю Батурин. Люди ховались у церквах, але озлоблені стрільці розбивали двері та кидали у вікна факели. Разом з мешканцями вигоріло п’ять батуринських церков. Французькі часописи, отримавши інформацію з України, вийшли із заголовками: «Страшна різня», «Жінки й діти на вістрях шабель». «Газет де франс» писала: «Усі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів…Ціла Україна купається у крові».

За підрахунками історика Сергія Павленка загальна кількість винищених 2 листопада 1708-го у Батурині складає 11-14 тис. батуринців та козаків, які боронили фортецю.

«А в городі Батурині

Мужиків да жінок

У пень сікли да рубали,

Церкви палили, святості да ікони

Під ноги топтали»

Народна дума