Останній гетьман України (до 145-річчя гетьмана Павла Скоропадського)

Наукова бібліотека до 145-річчя гетьмана Павла Скоропадського підготувала експрес-виставку «Останній гетьман України». На виставці представлено документальні матеріали – П. Скоропадський «Спомини», «Хто є хто в українській історії», В. В. Нартов «Найвідоміші гетьмани України», «Шляхами віків», «Усі гетьмани України» та ін.

29 квітня 2018 року на державному рівні відзначалося 100-річчя з дня проголошення Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

29 квітня 1918 року в Києві в будівлі кінного цирку Петра Крутикова «Hippo Palace» (тепер на тому місці кінотеатр «Україна») за участі понад 6 тисяч делегатів відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, який проголосив Павла Скоропадського гетьманом усієї України.

Гетьман отримав виняткові повноваження: затверджував закони, призначав і звільняв вищих урядовців, генеральних суддів, був верховним командувачем армії та флоту, здійснював керівництво зовнішньою політикою. Також йому належало право оголошувати надзвичайний стан, амністію, надавати громадянство тощо.

Внутрішня політика гетьмана «стояла» на трьох «китах»:

– відновлення приватної власності на землю та повернення її у товарний обіг;

– створення боєздатної армії;

– утвердження українського культурно-освітнього простору.

Одним із найважливіших напрямів діяльності Скоропадського було законотворення. Цікаво, що до червня 1918 року в Україні взагалі не існувало спеціальної процедури законотворчості.

Скоропадський також ініціював розроблення проектів державних символів Української Держави. До роботи в спеціальній комісії залучив Георгія Нарбута, котрий запропонував Державний Герб – «зображення козака з мушкетом на плечі.., у верхній частині якого розміщено Володимирський тризуб. Навколо… буяв рослинний орнамент, виконаний у стилі козацького бароко».

Гетьман Павло Скоропадський провів земельну реформу та багато зусиль докладав до військового будівництва. Особливі надії гетьман покладав на козацтво, в жовтні 1918р. затвердив закон «Про  відновлення українського козацтва».

Продовжувалися процеси українізації, започатковані УЦР. Було введено обов’язкове вивчення в усіх середніх школах української мови, літератури, історії та географії України. В усіх державних установах і військових частинах створили курси українознавства. У листопаді 1918-го в Україні діяло 150 українських гімназій, для яких видруковано кілька мільйонів підручників. У Києві засновано Українську академію наук та Національну бібліотеку Української Держави (нині – Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). Розпочалося академічне видання творів Тараса Шевченка й Івана Франка.

Правління  Павла Скоропадського – 29 квітня–14 грудня 1918 року – було одним із етапів Української революції. Здобувши владу, гетьман скористався мирним періодом для зміцнення української державності.

«Великороси кажуть: «Ніякої України не буде». А я відповідаю: «Щоб не сталося, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш річку повернутися, так само з народом: його не змусиш відмовитися від його ідеалів.»

                                                                              П. Скоропадський