Потебня Олександр Опанасович (22 вересня 1835 — 29 листопада 1891) - мовознавець, філософ, етнограф, літературознавець.

Становлення науки в Україні в середині XIX ст. відбувалося різнобічно, але з явним випереджанням гуманітарних дисциплін, дотичних до народознавства й загальних філософсько-світоглядних проблем. Поряд з історією, етнографією і фольклористикою на передові рубежі світової науки вийшла українська філологія. Найавторитетнішим її представником був Олександр Потебня, якого однаковою мірою можна вважати і мовознавцем, і філософом — філософом мови. У цій сфері знання він був справжнім першовідкривачем і новатором.

Олександр Опанасович — автор численних праць із загального мовознавства, фольклористики, літературознавства й етнографії, низки досліджень про походження мови, в галузі діалектології, фонетики, граматики й етимоло­гії української та російської мов. Серед них особливе місце займають фундаментальні праці: двотомна "Пояснення малоросійських і спорідне­них народних пісень" (1883—1888) і чотиритомна "Із записок з російської граматики" (перші два томи видані в 1874 і 1888 рр., останні — посмер­тно, 1899 і 1941 рр.). Уже після його смерті були опубліковані книги "Із лекцій з теорії сло­весності. Байка. Прислів'я. Приказка" (1894) і "Із записок з теорії словес­ності" (1905). У 1914 р. було видано працю про творчість двох найбіль­ших російських письменників другої половини XIX ст. — Л.Толстого і Ф.Достоєвського. Блискуче поєднання етимологічного, фольклористич­ного й історичного підходів демонструє його коментар до "Слова о пол­ку Ігоревім" (1878).

Олександр Потебня сформував у Харківському університеті потужну філологіч­ну школу, подібно тому, як В.Антонович — історичну в Києві. Серед йо­го учнів відомі такі вчені, як Д.Овсянико-Куликовський, А.Горнфельд, В.Харцієв, О.Вєтухов, О.Попов, Т.Райнов та ін. Його погляди на мову і літературу стали ідейною основою так званої харківської школи (Б.Лезін, А.Горнфельд, В.Харцієв та ін.), що згуртувалася навколо видання "Питан­ня теорії і психології творчості" (8 томів, 1907—1923 рр.). Харківська філо­логічна школа була визнана в авторитетних колах лінгвістів усього світу. Його ідеї, які помітно вплинули на філософію російського символізму, насамперед на концептуальні побудови А. Білого, розвивали також Д.Кудрявський, І. Ягич, О.Шахматов і багато інших видатних філологів і літе­ратурознавців XX ст.